“Почуваюся м’ясом!”

Постійно себе стримую, щоб не образити своїми думками когось з друзів, знайомих або читачів сторінки. І взагалі намагаюся писати тільки позитивні статті, виставляти тільки приємні світлини, організовувати тільки веселі події. Наш світ і так наповнений несправедливістю, брехнею і жорстокістю. Люди вже соромляться слова “Любов” і ховають очі.

Але зараз я все ж таки напишу те що відчуваю, те як бачу і від чого розривається серце. Можливо ніхто не зрозуміє, а можливо навпаки. Та як би там не було це моя сторінка, це вже невеличка частина мого життя.

Цей пост не для обговорення.

Сьогодні пів дня показують по телебаченню як привезли загиблих в авіакатастрофі наших громадян. Так, згоден, будь яка смерть українця це трагедія для держави. Але не треба перетворювати це в “Шоу”! Я розумію, що треба показати світу як уряд поважає і захищає своїх громадян. Але чому тільки цих загиблих? Невже смерть такого ж громадянина України, тільки у військовій формі, немає значення? Невже смерть військового, який стримує raшистськogo агресора і надає можливість всім громадянам України жити в спокої, не гідна пошани?! Невже родина загиблого солдата не удостоїлися хоча б маленької уваги і згадування в ефірі за нього?! Та нехай весь світ чує! Нехай весь світ бачить, що ми ПАМ’ЯТАЄМО своїх героїв! Нехай весь світ відчує і побачить нашу біль утрати! Нехай весь світ заздрить нашій єдності!!!

Бачу в новинах цей красивий літак, який привіз загиблих у авіакатастрофі, цей дорогущий кортеж катафалків під кожного загиблого, і плачу. Плачу не від того, що шкода цих людей, а від цього Шику! Ви знаєте, БЛ@ДЬ, як привозять 200-х з війни??Літаком? – Ні! Гелікоптером? – Ні! Спеціальним військовим катафалком обладнаним холодильною камерою? – Ні! В більшості випадків їх привозять волонтери, які переобладнали свої мікроавтобуси під авторефрижиратор з великим написом “Вантаж 200”. А в окремих випадках військові скидаються грошима , щоб когось найняти!!! Ви ВІДЧУВАЄТЕ різницю?!

Почуваюся м’ясом. Свинею або куркою немає різниці.

Скільки вас там на війні загинуло? 1? 2? 100? Ого! 1000?! Нічого ж собі! Майже 4000?! Навіть в голові не вкладається!.. А скільки поранених? БІЛЬШЕ 12000. Тоді це вже статистика. От і все. Життя Захисника перетворилося у звичайну математичну цифру на папері або ще гірше в пікселі на комп’ютері.

P. S. Мабуть дійсно “Какая разница” за що чи як загинули. Головне красиво поховати.

Сергій Голтва

Об авторе webcome

Заходите на мой блог webcome.wordpress.com )) Не соскучитесь! Все комментарии модерируются, спам удаляется.
Запись опубликована в рубрике Украина с метками . Добавьте в закладки постоянную ссылку.

Добавить комментарий

Please log in using one of these methods to post your comment:

Логотип WordPress.com

Для комментария используется ваша учётная запись WordPress.com. Выход /  Изменить )

Google photo

Для комментария используется ваша учётная запись Google. Выход /  Изменить )

Фотография Twitter

Для комментария используется ваша учётная запись Twitter. Выход /  Изменить )

Фотография Facebook

Для комментария используется ваша учётная запись Facebook. Выход /  Изменить )

Connecting to %s

This site uses Akismet to reduce spam. Learn how your comment data is processed.